Головний інструмент токарних робіт – токарний верстат. Однак більшість деталей піддається також і фрезерній обробці, яка разом з токарною і надає їм підсумковий вигляд. Саме тому найчастіше в металообробці говорять не про токарні роботи, а про токарно-фрезерні. В сучасних металообробних верстатах з числовим програмним управлінням (ЧПУ) використовуються різні види обробки, що дозволяє створювати найскладніші деталі для робіт в механізмах і машинах XXI століття.
Токарний верстат – лише один з представників великого сімейства металорізальних верстатів, до якого відносяться також токарно-гвинторізні верстати, верстати креслень, револьверного типу, напівавтоматичні, автоматичні, багаторізцеві, а також верстати спеціалізованого призначення, наприклад, для обточування шийок колінвалів, токарно-затилувальні тощо. Нерідко під назвою “токарні верстати” розуміють й верстати токарно-гвинторізні, спектр робочих операцій яких більш універсальний. На них виконують всі види токарних робіт (відрізання, точіння, свердління та ін.). Вони можуть здійснювати й нарізання різьби різцями завдяки двом основним елементам – ходовому гвинту і ходовому валу. Що ж до «чисто» токарних верстатів, то ходового гвинта у них немає, а тому ця операція їм недоступна.
* * *
Основними показниками роботи верстата є поздовжня подача, а також глибина і швидкість різання. Будучи визначальними факторами, вони забезпечують високу стійкість ріжучого інструменту в процесі різання, інтенсивне утворення припуску тощо.
Робочим органом всіх токарних верстатів є різці. Кожен з них утворений двома частинами – головкою і державкою. Головкою, робочою частиною різця, виконується різання; державка ж – частина, якої різець закріплюється в супорті.
Всі існуючі різці підрозділяються на:
● Прохідні, якими точать зовнішні поверхні і знімають фаски;
● Фасонні, якими обробляють фасонні поверхні;
● Відрізні, якими виробляють відрізку готових деталей від заготовок;
● Підрізні, якими обробляють торцеві поверхні;
● Розточувальні, якими виконують розточування отворів;
● Різьбові, якими нарізають різьбу.
Головний рух різання – обертальний, поступальний називають подавальним. Є також ряд додаткових рухів, які прямо не відносяться до процесу різання, але підготовлюють і коригують його – транспортування заготовки, її закріплення для обробки, зміна параметрів обробки – всі вони також важливі.
Уся гігантська різноманітність деталей, які одержують обробленням на токарних верстатах, зводиться до малого числа технологічних груп.
До них належать:
● Вали – круглі деталі з діаметром втричі меншим їх довжини;
● Втулки – деталі, що мають наскрізний отвір і невелику довжину;
● Склянки – сосуди круглої форми, дно яких суцільне або має невеликий отвір;
● Диски – деталі невеликої довжини, менше зовнішнього діаметра. Під це визначення підпадають шківи, кришки, кільця, одновінцеві зубчасті колеса та ін .;
● Фланці – дископодібні деталі з отвором і маточиною, що має одно- або двосторонньому розташування;
● Ексцентрикові деталі – деталі з паралельним зміщенням круглих поверхонь;
● Корпусні деталі – деталі корпусного, кронштейнового і важельного типів.
