Шліфування або ж шліфувальна обробка – це високоефективний метод обробки поверхонь за допомогою абразивного інструменту, властивості якого обумовлені зернами надтвердих матеріалів. Вони хаотично розташуванні на кругу і по-різному обробляють матеріал: здебільшого це зрізання, а частиною – дряпання і скобління, що й призводить до зняття поверхневого шару оброблюваного виробу. Під час оброблення поверхні утворюється дрібна стружка, число частинок якої величезне – до 100 млн од. / хв. Кожне зерно діє миттєво, немов різак, і відшліфована поверхня перетворюється панораму з мільйонів трохи шорстких мікрослідів.
Шліфування – метод, що дійшов до нас з глибини століть. Але тільки в новітній час він зазнав кардинального прогресу. Їм в наші дні обробляють зовнішні поверхні різної конфігурації – плоскі, циліндричні, фасонні; їм обробляють й внутрішні поверхні, наприклад, при шліфуванні отворів. Навіть дуже тверді поверхні – на кшталт загартованих металів – можна обробляти цим методом.
Найчастіше шліфування використовують при доведенні до остаточних параметрів і на фінальному етапі обробки поверхонь.
Сьогодні найбільш поширене шліфувальне оброблення металу, що обумовлено базовою роллю цього матеріалу в повсякденні.
Обладнанням для шліфування є шліфувальний верстат, за допомогою якого можливо видалення дуже тонких шарів матеріалу. Оброблення деталей на шліфувальних верстатах в наші дні досягло високого рівня, а класифікація його видів незмінна. Шліфування зовнішніх поверхонь виконують на кругло-, плоско- і безцентрово-шліфувальних верстатах. Кругле і плоске шліфування поверхонь простої форми проводять на верстатах з круговим (дископодібним) інструментом; поверхні складної конфігурації обробляють стрічковими шліфувальними верстатами, які діють завдяки нескінченній стрічці з абразивного матеріалу, що огинає поверхню з приляганням в осьовому і поздовжньому напрямках.
Шліфування поверхонь циліндричного типу при обробці деталей на шліфувальних верстатах – найпоширеніший вид шліфувальних робіт. Його виконують на круглошліфувальних верстатах, круг яких дуже швидко обертається, а шліфована ним заготовка також обертається, але набагато повільніше.
Два основні методи зовнішнього шліфування відповідають співвідношенню рухів заготовки та шліфувального круга – шліфування з поздовжньою і поперечною подачею. В обох випадках ширина шліфувального круга має перевершувати ширину оброблюваної ним поверхні. Спосіб цей використовується при шліфуванні невеликих поверхонь.